Чи допоможе Росії менеджер "Газпрому" на чолі вірменського уряду

Чи допоможе Росії менеджер

Вірменський президент Серж Саргсян, схоже, технічно переграв кремлівських політиків, призначивши їхнього "ставленика" на посаду керівника уряду.

Колишній мер Єревану і колишній топ-менеджер російського "Газпрому" Карен Карапетян став прем'єр-міністром Вірменії. 

При тому менеджером "Газпрому" Карапетян є в набагато більшій степені – на різних посадах в російській компанії, або споріднених з нею структурах, він провів близько 16 років.

З одного боку, сам факт такого призначення мав би посилити позиції Кремля в республіці, де антиросійські настрої наростають впродовж останніх трьох років. З іншого – складається враження, Карапетян має зовсім іншу роль в стратегічних планах чинного президента Вірменії.

Саме факт довготривалої співпраці Карапатена з російським монополістом і став першою проблемою новопризначеного прем’єра. Оскільки практично вся газова інфраструктура належить в республіці саме "Газпрому", то й всі подорожчання енергоносіїв, на які в останні роки був вимушений піти російський монополіст, однозначно асоціюються громадянами Вірменії саме з "жадібністю "Газпрому".

Паралельно з тим в республіці назріває невдоволення фактом створення спільного російсько-вірменського військового угруповання, куди ввійдуть і підрозділи 102-ї російської військової бази з Гюмрі, персонал якої ніколи не користувався особливою популярністю серед місцевого населення. А після трагічних подій, в ході яких тамтешній військовослужбовець знищив вірменську родину, "братання" з росіянами викликає в багатьох вірмен щиру лють. Яка вже знаходила вихід у практичних діях – як мінімум одного військовослужбовця з цієї бази було демонстративно вбито біля меморіалу "Мати-Вірменія", а ще кількох поранили в сутичках з місцевими мешканцями.

Ще одним фактором, що грає на погіршення російсько-вірменських стосунків, є нове примирення Росії з Туреччиною. Оскільки Ердоган – рівно як і всі решта в політичній еліті Анкари – є послідовними і жорсткими союзниками Азербайджану, у Єревані вважають – і, можливо, не без основ, що Кремль при формуванні своєї позиції стосовно спірних територій в Нагірному Карабаху тепер більше уваги звертатиме саме на аргументи Туреччини та Азербайджану. А вірменську армію "зв’яже" в російсько-вірменському спільному угрупованні під російським (або проросійським) командуванням.

Скільки в цих страхах логіки – сказати важко. Але в будь-якому разі, "ефективний менеджер з "Газпрому" на посаді прем’єра має всі шанси в найближчому майбутньому бути проголошеним причиною чисельних і економічних проблем республіки.

Що автоматично відверне увагу громадян від Республіканської партії Вірменії, керівником якої є чинний президент країни Саргсян, і заступником якої залишається "відставлений" з посади керівника уряду Овік Абрамян. Їх обох звинувачують у класичному наборі недоліків пострадянського керівництва – серед яких відмова від реформ, використання адмінресурсу з політичною метою, корупція.

Тому складається враження, що Карен Карапетян не надто довго затримається на своїй новій посаді. І навряд чи йому вдасться посприяти глибокій вірменсько-російській дружбі та інтеграції. Інша річ, що нехитрий трюк, вигаданий чинним вірменським президентом, жодним чином не допоможе країні позбутись залежності від російського газу. Але це, схоже, і не є поки що ціллю Сержа Саргсяна.