Що робити з російськими буровими установками, які "тирять" наш газ

Що робити з російськими буровими установками, які

Українськими прикордонниками неодноразово фіксувались факти присутності російських бурових установок в територіальних водах України. Але чи можемо ми вирішити ситуацію військовим шляхом?

Ще 16-17 липня цього року кораблем Морської охорони Держприкордонслужби у взаємодії з літаком Військово-Морських Сил ЗСУ виявлено та задокументовано факт відбуксирування самопідйомної бурової установки "Сиваш" з рейду порту населеного пункту Чорноморське (тимчасово окупована територія АР Крим) у район Голіцинського газового родовища, яке розташоване у територіальних водах України.

Дана платформа належить ДАТ "Чорноморнафтогаз", але ще у 2014-му році була захоплена російськими окупантами під час анексії Криму. Однак, цього їм виявилось замало і росіяни вирішили продовжити свою ганебну справу, розпочавши розвідувально-бурові роботи на морському шельфі України. А це є грубим порушенням норм Конвенції ООН з морського права та Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України".

З того часу українські прикордонники час від часу б'ють на сполох у ЗМІ, паралельно збираючи доказову базу присутності росіян в територіальних водах України. Наприклад, ще раніше при обстеженні району родовища на бурових установках та платформах прикордонники зафіксували перебування озброєних та досить агресивно налаштованих осіб. А буквально вчора вони записали ряд розмов з представниками російської сторони, під час яких ті визнали, що "вже кілька років працюють" на українському шельфі з дозволу "уряду Російської федерації".

При цьому, разом з Голіцинським газовим родовищем вже фігурує й Одеське, яке також контролюють озброєні росіяни.

 

 

Тим часом Україна збирається реагувати на ці порушення в юридичній площині. "Відбувається видобуток українського природного газу на шельфі виключно у морській зоні України, і цей газ постачають на окупований півострів... Використання цих ресурсів є предметом і буде предметом судових позовів з боку української держави", – заявив ще 21 липня міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш.

Чи є за що боротись? Без сумніву, є! В 2011-му році сумарні добувні ресурси вуглеводнів українського сектора акваторій Чорного та Азовського морів оцінювались у 2,2 млрд. т умовного палива, що становить більше третини всіх запасів вуглеводнів України. При цьому, на шельфі видобуто лише трохи більше 4% від об'єму, що робить його цінним стратегічним ресурсом для вирішення питання енергетичної незалежності нашої держави.

 

 

Вочевидь, розуміють це і росіяни, які таким чином намагаються вбити одразу двох "зайців": позбавити Україну важливих для неї ресурсів і газу накрасти. Чи розуміє це українська влада? Без сумніву. Чи може вона щось вдіяти? На жаль, ні.

Враховуючи наглість і зарозумілість росіян, дане питання можна вирішити, лише відвоювавши платформу шляхом збройного протистояння, або повернути разом з Кримом і рештою шельфу. Адже навіть якщо міжнародний суд змусить Росію повернути шельф Україні, Росія з великою долею ймовірності проігнорує цей вирок.

А до силового варіанту ми, станом на сьогодні, не готові – відкрите збройне протистояння з Росією нам сьогодні не по силам, треба це визнати. От і залишається українським прикордонникам хіба що збирати доказову базу в шухляду, в надії використати її у міжнародному трибуналі після падіння Кремля і відсудити матеріальну та моральну компенсацію за завдані збитки.