Для чого Вашингтону нові антиросійські санкції

Для чого Вашингтону нові антиросійські санкції

Нові антиросійські санкції не тільки вдарять по кримських „мостобудівельниках”, але й дадуть правильний сигнал європейським партнерам.

Повідомлення про те, що США розширили перелік фізичних осіб та компаній, котрі підпадають під обмежувальні заходи, у зв'язку з агресією проти України, на тлі останніх розмов у ЄС про можливість часткового зняття навіть наявних санкцій, стала приємною несподіванкою.

Про особисті санкції говорити особливого сенсу немає. Чисельні „днрівські” та „лнрівські” орки і без того до Вашингтону не збирались, і рахунки в західних банках теж навряд чи мають.

Але удар по компаніях, які займаються будівництвом мосту до Криму, вийшов відчутним. Під ударом опинились замовник будівництва Керченського мосту - "Упрдор "Тамань", генпідрядник будівництва - "СГМ-мост", субпідрядник будівництва - "Мостотрест" та інші причетні до будівництва структури. Частина з яких якраз і збиралась йти на зовнішній ринок запозичень, щоб профінансувати будівництво цього „геополітичного” об’єкту.

При тому Мінфін США так і не відважився вдарити по російському газовому монополісту – хоча під санкції потрапили більшість дочірніх структур „Газпрому”, в числі яких видобувні компанії - «Газпром добыча Уренгой» і «Газпром добыча Ноябрьск», а також сервісні структури - «Газпром комплектация», «Газпром геологоразведка» и «Газпром флот», і навіть «Газпром медиа».

Неушкодженими залишились лише структури, що пов'язані з поставками газу за кордон.

Для чого потрібен був цей крок?

По-перше, прийняття нових антиросійських санкцій дає правильний сигнал європейським партнерам США. Частина з яких надто заглибилась в роздуми на тему „наскільки саме ми скасуємо антиросійські санкції взимку” – не зважаючи на відсутність будь-яких формальних підстав для такого скасування на фронтах Донбасу.

По-друге, новий раунд санкцій руйнує створені за останній рік схеми по „заведенню” іноземного фінансування в окремі російські структури через дочірні компанії чи зовнішніх посередників, готових нажитись на російській "біді". І служить дієвим попередженням для тих, хто роздумує, чи не була б фінансова допомога Росії хорошим вкладенням коштів.

По-третє, введення нових санкцій збільшує простір для маневру вашингтонських політиків. В разі, якщо затишшя на Донбасі продовжиться, то вчорашні санкції можна й скасувати.

І, не виключено, існує й четвертий аргумент, про який мали просигналізувати нові санкції. Який полягає в тому, що Вашингтон натякнув – подальша публікація внутрішніх документів Демократичної партії, добутих російськими хакерами, може призвести до подальшого наростання тиску. У США цілком вистачає інструментів для нарощення тиску на Росію.

Чи нанесуть свіжонакладені санкції удар по російській економіці? Звичайно. Хоч, може, він і не буде настільки сильним, як від внесення у санкційних списки, наприклад, „Роснефти”. В будь-якому разі, Вашингтону вдалось здійснити достатньо ефективну відповідь на „човникову дипломатію” Володимира Путіна, який впродовж останнього часу докладав максимум зусиль, аби переконати окремих членів ЄС у потребі відмовитись від санкційного режиму. І підготувати належний ґрунт для прямої розмови з Москвою, яку, будемо сподіватись, проводитиме вже Гілларі Клінтон. Неминучість такої розмови стає очевидною для українського керівництва, але й для очільників Франції та Німеччини, які днями матимуть чудовий шанс іще раз поспілкуватись з Володимиром Володимировичем – і переконатись, що мова європейської дипломатії в даному випадку, схоже, не допоможе.