Навіщо Росія реанімує повномасштабну війну з Україною

Дезертири, диверсанти, ракетні стрільби і погрози завдати удар по наших позиціях, військова істерія і українські сліди - Росія повертає нам 2014 рік. Але чим завершиться даний виток агресії стане ясно наприкінці 2017-го

 

Вчора Володимир Путін зробив послання до Федеральних зборів і  своїм указом затвердив Концепцію зовнішньої політики Росії. У ній зокрема йшлося про невтручання у справи інших держав, повагу до міжнародного права і сприяння миру у світі.

Проте, що собою являє повага і невтручання у внітрішні справи Україна бачить вже майже третій рік - війна на Донбасі затягнулася і продовжиться ще багато років. Крим анексований, Будапештський меморандум викинуто на смітник історії. 

Останнім часом на Росії, в місцевих ЗМІ, де Україна в 2015 і в першій половині 2016 року відійшла на другий чи навіть третій план, почалася реанімація штампів і мілітаризму. 

Реанімують конфлікт подачею інформації про засилля наших диверсантів у Криму, яких ловлять дуже часто. Про всі ці історії з Пановим, а також розвідниками Міноборони, ми вже писали. Не варто забувати і затримання Сущенка на Росії. Нещодавно от з'явилисядезертири-прикордонники. Все як в 2014 році, коли від мобілізації "бігли" всі на Росію, за запрошенням Путіна між іншим, або в "ДНР", щоб не воювати. Головне - красива картинка для внутрішнього користування. А те, що у Ростовській області зловили людей, що не мають вже стосунку до наших військових, але вони "не хочуть воювати", нікого не цікавить.

Підливають масла у вогонь затриманням СБУ двох російських військових на кордоні з Кримом - Одинцова і Баранова. А тут ще й українські стрільби поблизу Криму 1-го та 2-го грудня. Росія провела красиву військову операцію у ЗМІ із погрозами нанести ракетний удар по наших пускових установках, стягнувши у Крим танки, гармати, розгорнувши засоби ППО, а також поставивши на бойове чергування човни. І все це могло завершитися лише меседжем про те, що Україна змістила зону стрільб після цих дій росіян, але ЗМІ знову настільки заточені на відродження війни в головах людей, що пішли далі.

Вони знайшли український слід у падінні космічного корабля "Прогрес". 

 

Навіщо Росія реанімує повномасштабну війну з Україною - фото 1

 

Звичайно, в новині мова про систему управління, що зроблена в Україні. Але не в тому діло. Пригадуєте новини про розіп’ятого хлопчика і візитку Яроша? Це все було в 2014 році, коли “рускій мір” ще був живий. Російські ЗМІ повертаються назад. Державна машина робить те саме.

Поблизу кордону з Україною створені дві нові мотострілкові дивізії, на 70% укомплектовані контрактниками. Не варто забувати і про нові військові бази, наприклад, у Валуйках - неподалік від кордону з Харківщиною. Мілітаристська риторика наростає. Очевидно, сьогодні Росія і її "п'ята колона" всередині держави зрозуміли, що вони не зможуть найближчим часом влаштувати Майдан проти влади. Лише хитання на фоні тарифів та інші дрібніші провокації. І якщо послання Путіна до Федеральних зборів і нова Концепція зовнішньої політики пропагують риторику примирення із Заходом, то з Україною, навпаки - виключно мова тиску і сили. 

Розрахунок Путіна зрозумілий. Можна спробувати домовитися із Трампом, зіграти на спільний фронт у Сирії, розпочати партнерські відносини, а там вибори у Франції та Німеччині в 2017 році. І якщо там теж відбудеться перезавантаження влади із приходом до неї радикально-проросійської Ле Пен у французів і посилення правих у німців, можна буде домовитися і з ними. По українському та інших питаннях. "Залиште Україну без підтримки", - немов закликає Путін, щоб повернути нашу країну у його орбіту. 

Уповільнена війна на Донбасі з всілякими Тристоронніми групами, "нормандськими зустрічами", Мінськом - це затягування часу. Паралельно із ним Росія спробує розхитувати ситуацію всілякими внутрішніми розбірками, плівками Онищенка, загрозою вторгнення, від якої по суті стримує геополітична ситуація та слабкість економіки, якій дуже дорого обходиться Донбас. Нас повертають у 2014 рік. І в 2017 році стане відомо, чи надовго і що з цього вийде. Готуватися варто до найгіршого.